Статьи 1969-2008 гг.
Соціологія дитинства // Пилипенко В.Є., Попова І.М., Танчер В.В. та ін. Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посіб. - 2-е вид. - К.: ПЦ «Фоліант», 2007. – С. 270-307.
Соціологія дитинства - порівняно молода галузь знання. Оформлення уявлень про дитинство в особливу галузь соціології зумовлено, по-перше, зміною самого суспільства і місця дитинства в ньому. По-друге, безперервно збільшується обсяг знань про дитинство, накопичених всілякими науками, насамперед такими, як психологія, педагогіка, юриспруденція, історія, культурологія, етнографія. Нині місце дитинства у суспільстві є таким, що значною мірою розширюється коло споживачів наукових знань про дітей і дитинство. «У зв'язку з новими реаліями таку потребу окрім «традиційних» спеціалістів (педагогів, психологів) відчувають керівники дитячих об'єднань, працівники соціальних закладів, юристи, працівники держструктур, комітетів з молодіжної політики, творці дитячих засобів масової комунікації» [1: 109]. Виникає, однак, питання: чому для задоволення цієї проблеми необхідна була, окрім інших видів знання, поява спеціального соціологічного знання про дитинство? У чому його специфіка і перевага над іншими галузями знання, що вивчають дитинство? Ця специфіка й одночасно перевага полягає в інтегративній функції соціології, у тому, що соціологічний підхід дає можливість розглянути дитинство як цілісне явище, різноманітні прояви котрого вивчаються різними науковими дисциплінами. Саме апарат соціології «виявляється найбільш пристосованим до міждисциплінарного синтезу різних наук про дитинство» (Кон І.С.). Більш того, мова йде про створення особливої галузі соціології, про її самостійність у порівнянні з іншими галузями останньої. Синтез - це не просто запозичення і підсумовування, але й визначення свого «кута зору», специфічного предмета {270}
дослідження, переклад мови інших наук на мову соціології, формування нових і адаптування «старих» уявлень і категорій. Наукове співтовариство вже дійшло висновку, що потрібно вивчати не лише дитинство в соціумі, але й сам соціум в дитинстві. Це дозволяє розглядати дитинство не лише як віковий період життя людини, котрий характеризується первинною, перш за все, сімейною соціалізацією, але і як відносно самостійну складову життя соціуму. Даний методологічний принцип знаходить своє організаційне підкріплення і на пострадянському просторі: утворюються дослідницькі центри, які здійснюють спеціалізовані соціологічні дослідження дитинства, соціологія дитинства оформлюється в навчальну дисципліну. Так, з 1955 року в Московській гуманітарно-соціальній академії введена «соціологія дитинства» як елективний курс, що існує поряд з іншими гуманітарними дисциплінами [1]. У 1996 році в Києві при Українському інституті соціальних досліджень відкрився «Центр дослідження дитинства» [2]. Нарешті, слід зазначити, що на XV Всесвітньому соціологічному конгресі в рамках Міжнародної Соціологічної Асоціації створено особливий дослідницький комітет «Соціологія дитинства» [3: 17].
|
|
|